2021-03-09
Осяйна доля у нашого національного генія, нашого батька, нашого Кобзаря Тараса Шевченка! І блискуча доля, і тяжка, і пророча…
Як і завжди, у ці дні, що передують його річниці народження, всі прогресивні українці одягають вишиванки і читають, і декламують, і згадують творчий шлях поета, і славлять його ім’я, і його золоте у віках слово.
У навчальних закладах міста Щастя та міських бібліотеках традицією стало проведення щорічних Шевченківських читань.
Поезію Тараса Шевченка перекладено більш ніж ста мовами світу. Один із 300 кратерів Меркурія отримав ім’я Тараса Григоровича. Діаметр кратера Т. Г. Шевченко – 137 кілометрів. 1384 пам’ятники Кобзареві встановлено на території від Бразилії до Китаю. Більшість — 1256, розташовані на території України, майже півтори сотні розмістились у 35 країнах. Нині в Україні 164 населені пункти названі на честьТараса Шевченка.
Український майстер Микола Сядристий створив найменшу у світі книжку "Кобзар", розміром трохи більше половини квадратного міліметра. Це майже у 19 разів менше від найменшої японської книги. Сторінки настільки тонкі, що перегортати їх можна лише кінчиком загостреного волоска. Зшито книгу павутинкою, а обкладинка зроблена з пелюстки безсмертника.
«Шевченко – митець, який відкрив для української нації двері в безкінечність. Саме він є гарантом нашої вічності…» – сказав Микола Жулинський. Значення постаті Тараса Шевченка для українського народу переоцінити неможливо. Існує багато різних Шевченків: шкільний Шевченко, модерний Шевченко, адміністративний Шевченко, космічний Шевченко, богорівний Шевченко… Справжній Шевченко – не на плакатах і біл-бордах, навіть не в книжках, – а в наших серцях. У кожного – Шевченко свій, близький і рідний, особливий.
Поет і художник Тарас Григорович Шевченко (09 березня 1814 р. - 10 березня 1861 р.) — культурний феномен, який перебував у центрі суспільно-культурного процесу в Україні з середини XIX сторіччя, уособлення українськості, будитель і просвітитель української нації, основоположник нової української мови та літератури. У масовій рецепції він — "батько" української нації, її апостол-заступник і пророк її майбутнього. Його діяльність і його спадщина зав’язує на собі великий пласт культури та суспільно-політичної історії України не тільки середини XIX століття, але й наступного часу — як завдяки митцям-інтерпретаторам, так і впливові на культурний процес. Для багатьох поколінь українців — і не тільки українців —Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, в нас. Та це не лише ілюзія. Шевченко як явище велике й вічне — невичерпний і нескінченний. У рядках, адресованих нам, сучасникам, завжи знаходимо слова вічної істини. Актуальні настанови та перестороги. Треба лише вдуматись у зміст, прочитати крізь рядки все, що написано від душі, крізь час.
Видатний український письменник Іван Франко так писав про Тараса Шевченка до 100-річчя до його народження:
"Він був сином мужика, і став володарем в царстві духа. Він був кріпаком, і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком, і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим. Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі у ржу, ані його любові до людей в ненависть і погорду, а віри в Бога у зневіру і песимізм. Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя. Найкращий і націнніший скарб доля дала йому лише по смерті — невмирущу славу і все розквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори. Отакий був і є для нас, українців, Тарас Шевченко."
(1914, Іван Франко)
Про його біографію написано немало і ми не будемо повторюватися про це. Зауважимо лише, що за своє коротке життя, а прожив він чимало, 47 років і один день, Шевченко сповна наситився стражданнями, серед яких були і результати власних помилок, але він не міг не жадати того, до чого прагнемо всі ми - життя і свобода, самореалізація і благополуччя, мир і повага, прості людські цінності. Його творчість це його душа, в ньому він був чесний і добрий, ярий і нескінченно багатий. З Днем народження Тараса Григоровича Шевченка!
“Тепер, і тілько тепер, я вповні повірив у слово: любя, наказую ви… Тепер тілько я молюся і дякую Йому за безмежну любов до мене, за посланий мені іспит. Він очистив, зцілив моє бідне хворе серце. Він зняв з моїх очей призму, крізь яку я дивився на людей і самого себе. Господь навчив мене, як любити ворогів і ненавидящих нас. А цього не навчить ніяка школа, окрім тяжкої школи іспитів і довгої розмови з самим собою. Я тепер почуваю себе як не досконалим, то принаймі бездоганним християнином. Як золото з огня, як немовля з купелі, виходжу я тепер із темрявого чистилища, щоб розпочати новий, благородніший шлях життя. І це я називаю істинним правдивим щастям!” (Тарас Шевченко)
«Страшно впасти у кайдани.
Умирать в неволі,
А ще гірше — спати, спати,
І спати на волі —
І заснути навік-віки.
І сліду не кинуть
Ніякого, однаково,
Чи жив, чи загинув!»
(Тарас Шевченко)