Він встановлений згідно з Указом Президента від 25 листопада 2000 року «враховуючи велике значення місцевого самоврядування для розвитку народовладдя, демократизації суспільних відносин та зміцнення української державності».
За великим рахунком, День місцевого самоврядування – це свято української громади. Здавна громада була в Україні не лише первісною й елементарною формою соціальної організації, а й особливою формою соціальної самоорганізації, яка не знає ієрархії та домінування, і навіть моделлю ідеального суспільства.
У словнику української мови Грінченка громаду визначено, передусім, як «товариство рівноправних осіб, суспільство». Саме громадський, а не державний устрій був невід'ємною рисою українського народу. Тут можна згадати і поняття громади як базової форми життя українських селян і запорізьке козацтво, з його майже демократичною [2] формою правління, і реформаційні рухи в Україні ранньомодерного періоду.
Але понад 300-річне перебування у складі Російської імперії, а потім під 70-річним більшовицьким пануванням завдало досить потужного удару по принципах українського народовладдя. Кріпацтво, голодомори, репресії, – все було спрямовано на придушення й винищення в українців ініціативності та активності, на штучне зближення з росіянами та формування сумнівного поняття «єдіний народ», яким так охоче послуговуються й нинішні кремлівські правителі. Навіть саме слово «громада» в Радянській Україні намагалися витіснити російським словом «община», а за громадою закріпити лише значення сільської територіальної громади.
Тож нині українцям доводиться знову вчитися самоврядуванню, вчитися самостійно ухвалювати рішення і бути за них відповідальними.