Етно-соціальне винищення Криму
«Етно-соціальне винищення Криму»
Росіяни стверджують, що Крим – споконвічно російська територія. Споконвічно російська – це значить «з давніх часів населена росіянами». Але для того, щоб зрозуміти, що це не так, досить просто поглянути на карту й переконатися, що між територією Криму та Росією знаходиться Україна, без завоювання якої наприкінці XVIIIст. дістатися до сонячного півострова московські царі не мали жодної можливості.
Що стосується етнічного складу, то півострів упродовж багатовікової історії ніколи не був однорідним. До 1783 року, тобто до моменту приєднання Криму до Російської імперії, окрім кримських татар, вірмен і греків, на півострові проживали нащадки давніх народів різних епох: таврів, скіфів, готів, аланів, кипчаків, караїмів, кримчаків та інших.
Ще до офіційного захоплення півострова в 1778-1779 роках російське командування «добровільно-примусово» виселило звідти в приазовські степи всіх християн: а це понад 30 тисяч греків і вірмен (крок, на який не наважився жоден правитель за п’ятисотрічний період мусульманського правління в Криму). Під час переселення майже половина людей померла.
Вичистивши півострів від «неблагонадійних» християн, колоніальна адміністрація взялася за кримських татар. Через її «продуктивну» діяльність Крим уже в 1793 році втратив майже половину свого населення. Найбільш масштабне витіснення автохтонів із споконвічних місць проживання сталося після Кримської війни 1853-1856 років, коли іммігрувало ще близько 150 тисяч кримських татар. Як наслідок – корінний етнос став меншістю на півострові.
На «освоєння» ж благодатного краю ринулася російська правляча верхівка, спокушена безпрецедентно легкою роздачею відібраних у місцевого населення земель. Слідом за нею Росія відкрила ворота до Криму багатотисячним хвилям нових переселенців, після чого півострів став стрімко втрачати свою культурно-етнічну самобутність. Відтак почала вимальовуватися нова історія Криму – спочатку імперська, а потім і радянська, рясно прикрашена вигаданими міфами й легендами про нібито «месіанську» роль Росії в цьому регіоні.
