Сьогодні, 27 січня, в усьому світі, в тому числі і в Україні, шанують пам'ять євреїв, які загинули від рук нацистського режиму

Сьогодні, 27 січня, в усьому світі, в тому числі і в Україні, шанують пам'ять євреїв, які загинули від рук нацистського режиму.
Саме в цей день 75 років тому був звільнений концтабір Аушвіц-Біркенау, іменований також Освенцимом.
ООН, враховуючи значущість даної події, постановила, що 27 січня також буде Міжнародним днем пам'яті жертв Голокосту.
Серед країн, які виступили ініціаторами прийняття документа, що встановлює цю пам'ятну і важливу для всього світу дату, були Україна і Ізраїль.
Сьогодні в місті Щастя, як і по всьому світу, відбудуться заходи з вшанування пам'яті, меморіальні виставки та інші пам'ятні заходи, на яких школярі та звичайні громадяни вшанують пам'ять жертв Голокосту, який забрав життя близько 6 мільйонів євреїв.

Нацистська Німеччина і її прихильники в 30-х роках минулого століття поставили собі за мету знищити єврейське населення Європи. Цей процес почався в 1933 році, практично відразу після того, як нацисти прийшли до влади. Протягом Другої світової війни німці організовано, систематично, здійснювали свій жахливий план. В результаті на території Європи було вбито 6 мільйонів євреїв. Спочатку їх зганяли в гетто і виробляли масові розстріли, а в період з 1941 по 1945 рік вивозили до концтаборів, такі як Освенцім, Треблінка, Бухенвальд - всього понад 20-ти. Цю фазу німці назвали «Остаточним рішенням єврейського питання». Саме слово «Голокост» походить від грецького ὁλοκαύστος, що означає «всеспалення».

Що таке гетто?

В окупованих містах Східної і Центральної Європи і Радянського Союзу, німці зганяли єврейське населення в спеціально відведені для цього райони. Багато з них були обгороджені стінами і люди жили там в повній ізоляції від решти світу. Мешканці інших гетто мали можливість виходити в місто на роботу. Найбільшу популярність одержало Варшавське гетто, де перебували 400 000 євреїв, - не тільки тому, що воно було найбільшим, але і тому, що навесні 1943 року його в'язні підняли повстання, яке було жорстоко придушене.

Історики досі не можуть вирішити, чи були гетто з самого початку «перевалочною станцією» для відправки зібраних разом євреїв до концтаборів, або призначалися тільки для висилки і ізоляції євреїв. Так чи інакше, в 1942 році фашисти почали в масовому порядку відправляти мешканців гетто в концтабори з метою знищення.

Чому німці переслідували і вбивали євреїв?

Гітлер і нацисти були затятими антисемітами: вони безпідставно звинувачували німецьких євреїв в зраді під час Першої світової війни. На них покладали провину і за економічну депресію в Німеччині в 20-х - початку 30-х років. Антисемітизм був частиною загальної расистської ідеології, яка ставила за мету знищення не тільки євреїв, а й інших «небажаних» груп населення, включаючи циган і гомосексуалістів.

Юдофобія в Європі має довгу історію. Погроми і видворення євреїв - такі ганебні сторінки є в історії майже кожної країни. Головна причина ненависті до євреїв - це існувало в християнстві сприйняття їх як «христопродавців». Цей стереотип підкріплювався образами євреїв в мистецтві і літературі. До релігійного аспекту пізніше додалися і расові - переконання, що кров важливіше, ніж віра.

Як німці виявляли євреїв?

Німецька влада зверталися до офіційних документів: даними перепису населення, податкових декларацій, списками парафіян синагог і християнських церков - в пошуках євреїв, які перейшли в християнство. Інформацію отримували від родичів, сусідів і муніципальної влади.

Схожими методами німці знаходили євреїв і на окупованих територіях: за переписами, за списками, за посвідченнями особистості і за інформацією місцевих агентів. За законами Німеччини, євреєм вважався людина, що має три або більше родичів попереднього покоління, незалежно від їх релігійних переконань. Перехід до християнства був визнаний незаконним. Всі євреї були зобов'язані носити на одязі жовту шестикутну зірку.

Що відбувалося в концентраційних таборах?

Перший концтабір був створений в Німеччині ще в 1933 році - для противників гітлерівського режиму. Після прийняття «Остаточного рішення» в табори, де почали обладнувати газові камери, в масовому порядку відправляли євреїв. Першу газову камеру випробували на радянських військовополонених у вересні 1941 року, і з тих пір поставили «смерть» на потік. У багатьох таборах в'язнів примушували до рабської праці, ставили на них жахливі медичні експерименти.
І в кожному з них безперебійно працювали газові камери і печі, в яких спалювали трупи. Попередньо з укладених знімали одяг і взуття, виривали золоті коронки, остригали волосся - ніщо не повинно було прірву. Найвідомішим став Освенцим (Аушвіц), який почав працювати в якості «фабрики смерті» навесні 1942 року. Там загинуло понад мільйон євреїв і кілька сотень поляків, росіян, сінті та рома.

Як світ дізнався про Голокост?

Перші повідомлення про масові вбивства євреїв почали надходити незабаром після перших розправ на окупованій території Радянського Союзу в червні 1941 року. З плином часу інформації ставало все більше, а її джерелами були як німецькі документи, перехоплені британською розвідкою, так і свідчення очевидців і тих жертв нацистів, яким вдалося врятуватися. У грудні 1942 року союзницька коаліція виступила із заявою, в якому зобов'язалися покарати винних у ліквідації євреїв. Правда, навряд чи в країнах - визволительки усвідомлювали масштаби і ступінь нелюдяності авторів і виконавців «Остаточного рішення». За повідомленнями, при звільненні концтаборів воєначальники були вражені побаченим. Але своєї обіцянки покарати винних вони стримали: це завдання виконав Нюрнберзький процес, в ході якого десятки нацистських злочинців були засуджені до різних мір покарання.